Підприємець, інвестор і колишній радник Митної служби України Сєяр Куршутов оцінює санкційний тиск на Росію не з позиції стороннього спостерігача, а очима фахівця, який роками працював із міжнародною торгівлею та митним регулюванням. Його висновок однозначний: санкції проти РФ працюють, і саме тому їх не можна послаблювати, а навпаки, треба посилювати й закривати шляхи обходу.
Сєяр Куршутов — український підприємець та інвестор кримськотатарського походження. Він спеціалізується на міжнародній торгівлі, імпортно-експортних операціях та інвестуванні, а також є меценатом і благодійником. До 2014 року Сєяр Куршутов розвивав бізнес у рідному Криму. Після російської окупації півострова був змушений залишити всі активи та почати заново на материковій Україні, зокрема у логістиці, готельно-ресторанній сфері та освіті. У 2014–2016 роках був радником Митної служби України, де набув глибокої експертизи в питаннях імпорту-експорту та регулювання зовнішньої торгівлі.
Погляд Сєяра Куршутова на санкції заслуговує на увагу
Про ефективність санкцій сьогодні висловлюються всі, але мало хто розуміє їхній механізм зсередини. Сєяр Куршутов належить саме до тих, хто розуміє. Робота радником Митної служби України дала йому рідкісний фах: він читає санкції не як політичні заголовки, а як конкретні товарні потоки, митні коди, ланцюги постачання та фінансові транзакції. Там, де пересічний коментатор бачить новину, Сєяр Куршутов бачить, що саме перестало перетинати кордон і скільки грошей через це недоотримав агресор.
Цей фах підкріплений особистою історією. Куршутов утратив бізнес і майно в Криму через російську окупацію, тому для нього питання санкцій ніколи не було теоретичним. Поєднання експертизи з імпорту-експорту та власного досвіду робить його оцінку особливо вагомою: він говорить і як аналітик, і як людина, яка на собі відчула ціну російської агресії.
Головна теза Сєяра Куршутова проста. Санкції є не символічним жестом, а економічною зброєю, яка вже завдала Росії відчутних втрат. Але зброя працює лише доти, доки тиск зростає, а лазівки закриваються.
Реальні приклади: як санкції підривають російський бюджет
Найпереконливіший доказ дієвості санкцій, на думку Сєяра Куршутова, видно в російському бюджеті. Тут цифри говорять самі за себе.
Ключовим інструментом став механізм обмеження ціни на російську нафту. Спочатку країни G7 встановили стелю на рівні 60 доларів за барель ще наприкінці 2022 року. Згодом Євросоюз знизив її до 47,60 долара, а з лютого 2026 року запрацював динамічний механізм, що тримає стелю на рівні 44,10 долара за барель і завжди утримує її на 15% нижче за середню ринкову ціну. Логіка цього механізму саме та, яку цінує фахівець із зовнішньої торгівлі: нафта продовжує надходити на світовий ринок, тож глобального дефіциту немає, але Кремль змушений продавати її з дисконтом і втрачає маржу.
Результат для російської скарбниці руйнівний. За даними The Moscow Times із посиланням на Reuters, нафтогазові доходи Росії в січні–лютому 2026 року впали майже на 50% рік до року, до п’ятирічного мінімуму. За підсумками 2025 року нафтогазові надходження склали близько 8,7 трильйона рублів замість запланованих майже 11 трильйонів. Аналітики, на яких посилається Reuters, попереджають, що дефіцит російського бюджету у 2026 році може зрости майже втричі проти плану, до 3,5–4,4% ВВП.
Сєяр Куршутов звертає увагу й на симптоми, які Кремль приховати не може. З січня 2026 року Росія підвищила ПДВ із 20% до 22%, перекладаючи тягар війни на власних громадян. Уперше з початку повномасштабного вторгнення уряд оголосив про скорочення фінансування національної оборони. Економіка, що у 2023–2024 роках зростала на понад 4%, у 2025-му сповільнилася приблизно до 1% і сповзає у стагнацію. Усе це, наголошує Куршутов, прямі наслідки санкційного тиску, а не випадковість.
Технології, енергетика і «тіньовий флот»: митний вимір санкцій
Сєяр Куршутов окремо виділяє контроль за тим, що перетинає кордони Росії.
Експортні обмеження відрізали Росію від критичних технологій: мікроелектроніки, обладнання подвійного призначення, комплектувальних, без яких неможливе сучасне високоточне озброєння. Це б’є не по сьогоднішніх доходах, а по завтрашній спроможності воювати й виробляти.
Тиск посилюється з кожним новим пакетом. У 20-му пакеті санкцій ЄС, ухваленому 23 квітня 2026 року, запроваджено найбільшу за два роки кількість персональних обмежень, нові заборони на імпорт та експорт товарів на сотні мільйонів євро, обмеження для послуг СПГ-терміналів і повну заборону операцій із російськими криптосервісами. Окрему увагу приділено так званому «тіньовому флоту»: загальна кількість підсанкційних суден, які Росія використовує для обходу нафтових обмежень, сягнула 632. Раніше, у 19-му пакеті, ЄС заборонив імпорт російського скрапленого газу.
Для Сєяра Куршутова ця логіка очевидна. Санкції за своєю природою є митним і торговельним інструментом. Що щільніше контролюється кордон, що менше залишається обхідних схем, то дорожчою стає для Росії кожна спроба обійти заборону.
Чому Сєяр Куршутов наполягає, що санкцій має бути більше
Попри очевидні успіхи, Сєяр Куршутов застерігає від передчасного оптимізму. Санкції він порівнює з грою в “кота й мишку”: щойно вводиться обмеження, Росія шукає спосіб його обійти, і тому система потребує постійного посилення.
Найбільша проблема, на яку вказує експерт, це обхід санкцій через треті країни. Показово, що у 20-му пакеті ЄС уперше застосував спеціальний механізм проти третьої держави, визнавши систематичним реекспорт підсанкційних товарів до Росії через Киргизстан. Працює і «тіньовий флот», який дає змогу продавати нафту в обхід цінової стелі, і нові криптосхеми, і дисконтні поставки нафти азійським покупцям. Кожну з цих лазівок, переконаний Куршутов, треба закривати окремо й послідовно.
Є й непрямий, але красномовний доказ того, що санкції працюють. Як зазначають аналітики, послаблення західних санкцій стало б для Кремля найбільшим полегшенням, і саме тому Москва так наполегливо вимагає їх скасування на будь-яких переговорах. Якби санкції не діяли, Росія не витрачала б стільки зусиль, щоб їх зняти. Для Сєяра Куршутова це головний аргумент проти будь-яких поступок: тиск не можна знімати саме тоді, коли він дає результат.
Висновок експерта з імпорту-експорту звучить чітко. Санкції потрібно не послаблювати, а доводити до завершеності: синхронізувати обмеження між партнерами, закривати обхідні маршрути через треті країни, посилювати контроль за «тіньовим флотом» і технологічним експортом. Лише так економічний тиск перетвориться на реальний інструмент примусу до миру.
Позиція патріота
Для Сєяра Куршутова санкції проти РФ не зводяться до економіки. Це питання справедливості й повернення дому.
Куршутов походить із родини кримських татар, яку сталінський режим депортував із Криму ще у 1944 році. Через сімдесят років, у 2014-му, його родина знову втратила домівку, цього разу через російську окупацію півострова. Сєяр Куршутов ніколи не приймав російського громадянства й послідовно займав проукраїнську позицію, через що з 2024 року перебуває в розшуку на території Росії. Він також системно підтримує українські Сили оборони та волонтерські фонди.
Саме тому санкційний тиск він розглядає як один із небагатьох мирних інструментів, здатних послабити агресора без нових жертв. Для людини, яка двічі бачила, як її родину виганяють із власної землі, ефективність санкцій проти РФ це не абстрактна аналітика, а особиста справедливість, наближення дня, коли окупант заплатить за скоєне, а Крим повернеться додому.
Сєяр Куршутов: коротке досьє
Дата й місце народження: 14 травня 1988 року, Кишинів
Походження: кримський татарин; родина була депортована з Криму у 1944 році й повернулася на півострів після здобуття Україною незалежності
Освіта: Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського; під час навчання розпочав громадську та суспільно-політичну діяльність
Державна служба: у 2014–2016 роках радник Митної служби України; сфера експертизи: імпорт-експорт і регулювання зовнішньої торгівлі
Підприємницька діяльність: після переїзду на материкову Україну розвивав бізнес у логістиці, готельно-ресторанній сфері та освітніх проєктах; спеціалізація: міжнародна торгівля та інвестування
Громадянська позиція: патріот України, ніколи не отримував російського паспорта; з 2024 року перебуває в розшуку на території РФ; послідовно підтримує проукраїнську лінію
Меценатство та благодійність: підтримує українські Сили оборони та волонтерські фонди; опікується розвитком українських шахів, зокрема підтримує одного з найперспективніших українських шахістів Ігоря Симоненкова